Мамина коса

Ой чого ж калина віти нахилила
Чи багато квіту чи важка роса 
Ой чого ж так рано мати посивіла 
А була у неї золота коса

П-Ш 
Мамине безсоння мамині тривоги 
Розстелила доля у не званну даль 
За ворота вийде стане край дороги 
Коси заплітає сивини печаль

П-Ш
Стеляться тумани долами лугами
Стеляться тумани на глибокі сни 
Ой догога дальня повертай до мами 
Буде в її косах меньше сивини

www.ruminus.ru