Ой чого калина віти похилила?
Чи багато квіту, чи важка роса?
Ой чого так рано мати посивіла – 
А була ж у неї золота коса.

Мамине безсоння, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни.
Гей, дорого дальня, повертай до мами –
Буде в її косах менше сивини.

www.ruminus.ru