Вітер старі імена розвіває,
Нема вже дороги в покинутий рай.
Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш,
Не повернеш мене, не повернеш мене,
Любий, прощай.
Я залишаю тій берег,
Цей час розправляє вітрила, знай,
Сонце сідає і зорі вертаються,
Казка моя, прощай.
Знаю, колись тебе знайде неначе мелодія
Нами давно забута.
З давніх давен ніжним вітром занесений
Подих із мого сна.
Ти віднайди, ти віднайди,
Ти віднайди мене в минулому,
Там, де панує весна.
Там, де у диханні ночі
Останнього слова тремтить луна,
Ти пригадай кожну мить,
Кожен крок у безмежно далеких снах.
Було, а може здавалось,
Що справжнє кохання -
Весна нескінченна, рання.
Знов спалахне і розтане без відчаю, наче омана.
Знай, це не сон, знай, це не сон,
Знай, це - єдина правда вічності, істина.
Смерть подолає єдиний закон -
Вічна любов моя, вічна любов моя, вічна любов моя,
Вічна любов моя, вічна любов моя, вічна любов моя.
Ссылка на минусовку: