Рапсодія ранку, симфонія смутку,
В минуле вертає покинутий рай.
Червоне проміння запалює скрипку
І пробуй клавіші синій рояль.
Вже ніч догоріла, мов свічка кохання,
Потреба похмілля розвіює сон
І музика Баха, і музика Брамса,
І віденських вальсів печальний сезон.
А сльози не в ногу танцюють ламбаду
І змішують звуки з вином самоти.
Іде гільйотина хвилини прощання,
Буття з небуттям переходить на "ти".
Мої поїзди вже стоять на вокзалах,
Хвилюються ноти рожевих вітрил.
Про все, що погасло, я дам тобі знати
На синім роялі автографом крил.
Ссылка на минусовку: