Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
I засмученi очi хорошi блакитнi твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю —
I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Ссылка на минусовку: