Ой, чого та калина віти похилила –
Чи багато цвіту, чи тяжка роса?..
Ой, чого так рано мама посивіла?
А була у неї золота коса.

Мамині дороги, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни...
Гей, дорого дальня, поверни до мами
Буде в її косах менше сивини.

www.ruminus.ru