Може пригадуєш,
Може, й не згадуєш,
Як осінь палила 
Білі світи.

А яблука падали,
Падали яблука,
Яблука падали в наші сліди.

Хочеться зустрічі,
Ніжної радості
В серці з розлукою
Грається щем.

А яблука падають,
Хто ж їх збиратиме?
Падають яблука 
Жовтим дощем.

Що відлюбилося,
Вже не полюбиться.
Тихо зітхають
Сонні сади.

А яблука падають,
Котяться, губляться,
Та не знаходять 
Наші сліди.

www.ruminus.ru