Сімдесята ніч тої осені
Вбила всі мої серцеві принципи
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї до неї магнітами
А її любов то вона й вона
Дві венери з рожевими мітками
І зав"язані як одна й одна
тіла теплого нитками нитками
Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила
Я украв її все відбулося
І даремно капканів наставила
Я покажу їй де цвіте любов
Як віками творили нове життя
Але правда ця накриває знов
Не моя не моя вона не моя
Приспів:
Плюс не вірив мінус
Протилежність не закон
Де рожеві діви
Лижуть цукор заборон
Заливає сіни диким медом і вином
Де рожеві діви
Лижуть цукор...
Сімдесятий лист тої повісті
Білим-білим лишився незайманим
Тільки краплями моєї совісті
І снігами ілюзій завалений
Приспів
Ссылка на минусовку: