МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ, 
ТИХО ПО МОРЮ ЧОВЕН ПЛИВЕ. 
В ЧОВНІ ДІВЧИНА ПІСНЮ СПІВАЄ, 
А КОЗАК ЧУЄ - СЕРДЕНЬКО МРЕ.
 
ЦЯ ПІСНЯ МИЛА, ЦЯ ПІСНЯ ЛЮБА, 
ВСЕ ПРО КОХАННЯ, ВСЕ ПРО ЛЮБОВ 
ЯК МИ ЛЮБИЛИСЬ ТА Й РОЗІЙШЛИСЯ, 
ТЕПЕР НАВІКИ ЗІЙШЛИСЯ ЗНОВ. 

ОЧІ, ВИ ОЧІ, ОЧІ ДІВОЧІ, 
ТЕМНІ, ЯК НІЧКА, ЯСНІ, ЯК ДЕНЬ! 
ВИ Ж МЕНЕ, ОЧІ, ПЛАКАТЬ НАВЧИЛИ, 
ДЕ Ж ВИ НАВЧИЛИСЬ ЗВОДИТЬ ЛЮДЕЙ? 

МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ, 
ТИХО ПО МОРЮ ЧОВЕН ПЛИВЕ. 
В ЧОВНІ ДІВЧИНА ПІСНЮ СПІВАЄ, 
А КОЗАК ЧУЄ - СЕРДЕНЬКО МРЕ.

-------------------------------

Данная версия текста исполнена Анатолием Соловьяненко
на сольном концерте в большом зале Московской 
консерватории в 1982 году. Первый куплет в конце песни не 
исполнялся, последние две строки в каждом куплете солист
не повторял.