Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко.
Соснові клепки, дубове денце,
Не цураймось, моє серце.
Соснові клепки, дубове денце,
Не цураймось, моє серце. 

Ой не раз і не два
Стояв я під коморою.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою. 

Ой рада б я виходити
І з тобою говорити,
Та лежить нелюб на правій ручці
Та й боюся розбудити.
Та лежить нелюб на правій ручці
Та й боюся розбудити. 

Дівчинонько моя люба!
Відхилися від нелюба.
Буду ціляти, буду стріляти,
Щоб забити нелюба.
Буду ціляти, буду стріляти,
Щоб забити нелюба. 

Ой чи влучиш, чи не влучиш,
Тільки жизнь нашу розлучиш.
Ой чи вдариш, чи не вдариш,
Тільки мені віка збавиш.
Ой чи вдариш, чи не вдариш,
Тільки мені віка збавиш. 

Ти козаче молодий,
В тебе коник вороний.
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя.
Сідлай коня та їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя. 

Козак коника сідлає
І з коником розмовляє:
Біжи, коню, біжи, ворон,
Аж до тихого Дунаю.
Біжи, коню, біжи, ворон,
Аж до тихого Дунаю. 

А там стану, подумаю:
Ой чи мені утопитись,
Ой чи мені з коня вбитись,
Ой чи назад воротитись?
Ой чи мені з коня вбитись,
Ой чи назад воротитись? 

А я піду у темний луг,
У темний луг по калину,
Чи не побачу, чи не зустріну
Свою вірную дівчину?
Чи не побачу, чи не зустріну
Свою вірную дівчину? 

Моя вірная дівчина
В темнім лузі заблудила,
Тільки слідочок з-під милої ніжок,
Де милая походила.
Тільки слідочок з-під милої ніжок,
Де милая походила. 

Ой вирву я листочок
Та й прикрию той слідочок,
Щоб не засипав, щоб не завіяв
Буйний вітер пісочком.
Щоб не засипав, щоб не завіяв
Буйний вітер пісочком.