Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую ще й білявую,             |
Третю руду, препоганую.            | (2)

Що чорняву від душі люблю,
З білявою залицяюся,
А з рудою, препоганою,             |
Мабуть піду розпрощаюся            | (2)

Чи ж я тобі тай не казала
Як стояли під криницею:
"Не їдь, милий, тай у Крим по сіль |
Бо застанеш молодицею."            | (2)

Любив я тебе дівчиною,
Любить буду молодицею,
Та ще й того дочекаюся,            |
Поки станеш удовицею.              | (2)

Ой не всії ті сади цвітуть,
Що весною розвиваються.
Не всі тії тай вінчаються,         |
Що любляться та кохаються.         | (2)

Половина тих садів цвіте,
Половина осипається.
Одна пара тай вінчається,          |
А другая розлучається.             | (2