В'ється, наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка,
В хаті, що сховалась у зелений бір.

Як із хати вийде, на порозі стане -
Аж блищить красою широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.

Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу. *
Там на тому боці загубив я спокій
І туди дороги я не знаходжу.

Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду:
"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу."