Тече вода каламутна:
Мила моя чого-сь смутна?
Я не смутна, лем сердита:
Бо я зночі була бита. | (2)

Била мене мати зночі
За Йванкові карі очі.
Ще й казала буде бити,
Щоб Іванка не любити.    | (2)

Мамцю моя, мамцю моя,
І ти була молодою,
Ти любила моє ненька,
Як я люблю свого Йванка. | (2)

Я Йванка так любую,
Де зустрiну,- там цілую.
Ой Іване серце моє,
Нема краше, як ми двоє. | (2)