Там, де море вічність сиву
В хвилях лагідно гойдало,
На дзеркальну гладь грайливу
Небо зоряне упало.
З дна морського, одиноко,
Срібний місяць виглядає
І куди не кинеш оком
Все виблискує і сяє.

Наче пави величаві -
Хмари в мареві іскристім
Пропливають, кучеряві,
Чисто низкою намиста.
По безкрайньому простору
Вітерець стрімкий пробігся, 
Витанцьовує над морем, 
Не знаходить собі місця.

Неквапливо чайки стогнуть,
Піднімаючись у вирій
І в глибокім морі тонуть
Голоса їх полохливі.
З дна морського одиноко
Срібний місяць виглядає
І куди не кинеш оком
Все виблискує і сяє.