Там де синій туман, поміж гір заблукав,
Там де з вітром шепочуть смереки,
Там де роси рясні,вкрили трави густі,
Із-за моря вертають лелеки.

І на крилах своїх, із далеких країв
Тепле літо приносять в Карпати,
Там старенька в вікні,крізь хутрини різні,
Виглядає дітей своїх ,мати

Летять лелеки над селом, летять лелеки.
Шумлять смереки під вікном, шумлять смереки.
Сивіє мати в самоті, сивіє мати.
Чи довго має ще вона, дітей чекати.
Летять лелеки над селом, летять,кружляють.
Як часто діти, рідну неньку забувають.
У зморшках мамине чоло,в очах надія,
Лиш материнське серце, так чекати вміє.

У далеких світах, мов у вирії птах,
Наче лист відірвавшись від гілки,
Бачиш ти у вісні, як гніздо на весні
В’є лелека на стрісі домівки.

Пам’ятай рідний край,сиву неньку згадай,
Повертайся у батьківську хату,
Бо тебе там завжди, бо тебе там завжди,
Буде мати,до віку чекати.

Летять лелеки над селом, летять лелеки.
Шумлять смереки під вікном, шумлять смереки.
Сивіє мати в самоті, сивіє мати.
Якби ж то знати вам про те, якби ж то знати,
Як матері, своїх дітей, одні чекають.
Та часто діти рідну хату забувають.
У зморшках мамине чоло, в очах надія
Лиш материнське серце, все прощати вміє.