Опало листя з білої берези.
Тремтить самотня на узбіччі, мерзне.
Минуло літо, наче й не було.
Минуло літо, наче й не було.

До самої землі, тендітні віти
Несамовито гне колючий вітер,
І поле першим снігом замело.
І поле першим снігом замело.

До самої землI, тендітні віти
Несамовито гне колючий вітер,
І поле першим снігом замело.
І поле першим снігом замело.

Проигрыш.

Висить похмуре небо в сірих плямах.
Поблякла мідь на гострім шпилі храму,
Біжить за обрій, потемнілий шлях.
Біжить за обрій, потемнілий шлях.

Проигрыш.

Не сміло, річка тулиться до скелі,
І поспішають люди до оселі.
Останній, в вирій відлітає птах.
Останній, в вирій відлітає птах.

В повітрі вже зими відчутний подих.
Спадає вечір, непомірно довгий,
І смуток ледь торкається до пліч.
І смуток ледь торкається до пліч.

А попереду, ніби та бездоння,
Наповнена журбою та безсонням,
Як вічність,нескінченна, чорна ніч.
Як вічність,нескінченна, чорна ніч.