Хотіла кричати би, як я кохаю,
Щоб голос луною лоскотав небо, зорі.
Але ти, на жаль, цього вже не бажаєш
І я божеволію в тихому морі.
Хотіла би мрії тобі присвятити,
Щоб крила твої мене несли палкую.
Хотіла, та цього не маю робити.
Одна я на світі співаю, сумую...
Мовчати, кохати, так важко, так тяжко
Могла б я літати, та зв’язана пташка.
Та зв’язана пташка лиш дивиться в небо
Мовчати, кохати так болісно тебе.
Могла б устелити пелюстками поле,
Щоб вітер підняв над тобою їх море.
Могла б та в очах моїх крапельки солі
Від того, що твоє кохання не моє.
Ти міг називати мене моя мила,
Моя найчарівніша зіронька, люба.
Могли би та зв’язані пташині крила.
Мене не цілують твої ніжні губи.
Мовчати, кохати, так важко, так тяжко
Могла б я літати, та зв’язана пташка.
Та зв’язана пташка лиш дивиться в небо
Мовчати, кохати так болісно тебе. |