Тихо-тихо з даху сходить надвечір'я,
Місяць ніжно промениться на подвір'я,
Біля ставу, біля ставу під вербою
Дві дівчини розмовляють між собою.
Мов обірвана струна звучить розмова,
І далеко ті слова не колискові -
До вподоби їм обом ті очі сині,
Що в дарунок залишилися хлопчині.
Приспів:
Волошкові очі, волошкові ночі,
Волошкове поле у житах,
А у сни дівочі, ох, як не охоче
Волошковий смуток загляда...
Третя чула ту розмову під вербою,
Очам синім світ затьмарила собою:
В темну-темну нічку зіллячко варила,
Чарівною силою приворожила,
Юнка постаттю своєю причарувала.
На весілля тих закоханих не звала,
Не звільнити із полону очі сині,
Що в дарунок залишилися хлопчині.
Приспів. (2) |