Раз морозною зимой
Вдоль опушки лесной
Шёл медведь к себе домой
В тёплой шубе меховой.
Шёл он, шёл к своей берлоге
По просёлочной дороге
И, шагая через мост,
Наступил лисе на хвост
Подняла лисица крик -
Зашумел тёмный лес.
И медведь с испугу вмиг
На сосну большую влез.
На сосне весёлый дятел
Белке домик конопатил
И промолвил: "Ты, медведь,
Должен под ноги смотреть!"
С той поры медведь решил,
Что зимой надо спать,
По тропинкам не гулять,
На хвосты не наступать.
Он зимою безмятежно
Спит теперь под крышей снежной,
И доволен неспроста,
Что родился без хвоста.
   
   *  *  *
 По галявці лісовій,як мороз був міцний
 Йшов ведмідь в затишок свій в теплій шубі хутряній
 До свого ішов барлога не збиваючись з дороги
 Як проходив через ліс,став лисиці він на хвіст.?
 Здійняла лисиця крик,зашумів темний ліс
 І ведмідь злякався втік,на сосну стару заліз
 На сосні веселий дятел,білці хатку конопатив
 Він сказав Ходить навчись і куди стаєш дивись
 Тоді вирішив ведмідь як зима треба спать
 По стежинах не ходить на хвости не наступать
 У барлозі він без страху взимку спить під сніжним дахом
 І радіє не спроста що родився без хвоста.