Слова – Дмитро Омелянович Луценко;  Музика – Анатолій Максимович Пашкевич

Знову наснилось дитинство
Тепле, як рання весна.
Вишня вдяглася в намисто,
Мама – щаслива й сумна.
Там за село проводжала
Долю мою молоду.
Щедро мені щебетала
Мамина вишня в саду.

Вдаль голубими вітрами
Весни за обрій пливли
Раннім туманом у мами
Коси, як дим зацвіли.
Мати в тривогах вінчала
Щастя жадане й біду.
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.

Проіграш.

Здавна близьке й сокровенне
Все там, аж терпне душа
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша.
Знов, як бувало, до столу
Кличе, лиш в хату зайду
Ронить зацвіток додолу
Мамина вишня в саду.

Пісня любові й дитинства
В серці бринить, як струна
Наче священна молитва
З рідного краю луна.
Та не порадує літо
Душу мою молоду.
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
Мамина вишня в саду!

*  *  *