мрією зміряю відстань до зірок.
тих зірок, що начебто, за один лиш крок.
крок такий омріяний,
крок ніким не мріяний,
крок, як крок з людських думок.
              приспів:
   шляхи зірчасті в далині
   дарують промені мені
   й палахкотить в моїй душі надія,
   що я до зорепаду йду,
   що там свою зорю знайду:
   і я назву її святим ім‘ям марія!
                   іі
молоде-зелене - дехто промовля!
небеса - незвідані. небо - не земля!
тільки я не вірю їм,
я завжди стою на тім,
що десь там моя зоря.