1.Я в дитинство своє заглядаю і здається, неначе у сні
Тихі сутінки віти зривають, розкриваються миті ясні.
Наче винне мале кошенятко, біля ліжечка твого стою,
І як кожне в дитинстві малятко, тихо прошу матусю свою

Приспів:
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи мені матінко, казку.
Про співучий такий і чудовий,
Про мій рідний смерековий гай.
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи, розкажи мені, казку.
І я стану, як світ цей казковий
Ти тихенько мені заспівай.

2.Ось чугайстер по горах блукає, ніжна мавка сплітає косу
Ось козак, що чар-зілля шукає і збирає ранкову росу.
Ось дракон пролетів наче хмара і знайшов він чарівне перо,
І щаслива, закохана пара, що завжди переможе добро.

Приспів.

3.Ці казки я завжди пам”ятаю, ношу завжди їх в серці своїм,
Я по них все життя виміряю, свято вірю словам чарівним.
Та дитинство, мов сон пролетіло, все здавалось казкове, мине
Раптом, чую знайоме і миле, ніжно донечка просить мене

Приспів.