На калині мене мати колихала,
Щастя й долі в чистім полі виглядала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
Від землі наснаги й соку наберися.

Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млину розквітає,
Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же мій синочку,мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає мати сина.