В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі...
В моєму серці гаснуть сили:   |
Чужою стала я тобі...         | (2)

Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,  |
Ми тихо з сестрами жили...    | (2)

Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить...
З тих пір я мрію про кохання, |
З тих пір душа моя болить...  | (2)

Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,      |
Поки вечірній спав туман...   | (2)

Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,   |
Згадаєш, хто тебе кохав...    | (2)