По тернистих дорогах я довго ходив
І не раз мене серце боліло.
Як бальзам для душі я цей сад посадив –
Він весною зацівів біло-біло.
Моє сонце з роками раніше встає,
Я забув, як задобрити долю
І, здавалося, серце затерпло моє
Від розлук, і від втрат, і від болю.

Приспів:
У сад знов піду і печаль, наче мить, промайне.
Літа почекають і зникнуть турботи численні.
А яблуні білі у вальс закружляють мене
І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені.

Ніжні яблуні так дивовижно цвітуть,
Білоплинна пожежа палає.
Тут про вічне і правидне бджоли гудуть
І душа моя відпочиває.
Проростає у землю коріння моє,
Появляються мрії крилаті.
Квітне сад і наснаги мені додає
Хочу жити, і хочу кохати.

Приспів
Програш
Приспів
Модуляція (+1)
Приспів...

А яблуні білі у вальс закружляють мене
І ніжно всміхнуться до мене, немов наречені.