Лунай понад лугами пісне моя,
Лети мов білий пух де ген тополя.
Лети коли на серці мені тужно,
Коли вітри у груди бють потужно.
Коли дощем у вікна сумом льє,
Мов джерело життя по волі бє.

Приспів:
А я собі тихо заспіваю,
Про тебе незрівнянний рідний краю,
Про гори, про поля і бистрі ріки,
Про рідну хату, де зростали дітьми,
Про те подвір'я, де горіх гойдає,
Де рідна мати все мене чекає!

По над дерева линь тай понад гілля,
Лети понад усе поділля.
Де зріють у жнива рясне колосся,
Де подолянка росплела волосся.
І хлібом сіллю гостей зустрічають,
Вино по вінця щиро наливають. 

Приспів: