На завалинке старуха, с нею дед,
На двоих почти им 200 лет,
У старухи на коленях кот клубком,
И сидят старуха с дедом рядышком.

А в избе герань алеет на окне,
Фотографии теснятся на стене,
Все солдаты, все похожие с лица...
Восемь было их у мамы и отца.

Три войны старик прошел и сам живой...
А вот дети не вернулися домой!!!
С той последней... самой страшной... мировой.

У избушки две березы, два ствола,
Облетела, поосыпалась листва...
Все глядит на них старуха, смотрит дед...
Два ствола стоят живые... листьев нет...

   *  *  *
(перевод Б.Астахов)

Біля хати стара мати,з нею дід,
Їм на двох доходить 200 літ,
У бабусі на колінах кіт клубком...
І сидять  бабуся з дідом так, рядком.

А у хаті гарні квіти на вікні,
Розмістилися світлини на стіні,
Все солдати, всі так схожії з лиця...
Вісім було їх у мати і отця.

Три війни старий пройшов... і бог зберіг...
А от діти не прийшли на свій поріг
Залишили на війні життєвий біг...

Біля хати дві тополі стали вряд,
Облетіло жовте листя в листопад...
Задивилась стара мати, з нею дід...
Без синів батьки старі на схилі літ.