Україну як попіл забуття засипає
І не чути у голос їхніх звань та імен
Ех стрільці січовії хто вас нині згадає
Хто вустами торкнеться шовку ваших знамен

Ви носили в петлицях ясно-сині блавади
Ви плекали у серці до Вкраїни любов
Ех стрільці січовії є за що помирати
Є за що проливати ворогів наших кров

Вже господь не відверне наших втрат і поразок
Нас усіх пам’ятають соловки колима
Ех стрільці січовії нині мусимо разом
Повертатись до дому, жде нас мати сама 

І для кожного сина шлях не легкий проляже
Та яка б ця дорога не терниста була
Ех срільці січовії і ніщо вже не важить
Тільки щоб Україна нас усіх прийняла