I
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?

Приспів:
Як-же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав.
Чи змарнується краса?
молодичка охка.
Мила панно, не журись
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
не зівай козаче.

II
Біля саду джерело.
Грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася: ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля! 

III
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки.
Ніколи скучати.
Хай воркують голубки
будуть козачата!