Ще одна весна в літо відійшла,
Голосна луна, гей! степом пролягла.
Сива долина, гей! в білім тумані
Долю сповила мені.

Доленько моя, чом це ти в журбі,
Жду на тебе я, гей! При крутім горбі.
Я подам тобі, гей! коні вороні,
Тільки посміхнись мені.

Постелю мости понад береги,
Чотири світи, гей! Будуть навкруги.
На мої луги, гей! Де траві рости,
Посміхнися, доле, ти.

Де ж ц е ти була, коли танув сніг,
Чом не принесла весну на поріг.
Із яких доріг,гей! В рідній стороні
Посміхнешся ти мені.

Посміхнешся ти мені.

   *  *  *
Усмехнись мне, доля.( рус текст Астахов Б.)

Вот опять весна в лето перешла,
Эхо пронеслось, гей! Далеко в поля.
И седой ковыль, гей! Как туман во сне
Долю предназначил мне.

Долюшка моя, ты чего грустишь,
Я зову тебя, гей!Только ты услышь.
Я тебе подам, гей! Вороных коней,
Только усмехнись ты мн.

Возведу мосты через берега,
В дальней стороне гей! Растоплю снега,
И в моих лугах, гей!Где траве рости
Усмехнись мне ,доля, ты.

Где же ты была, когда таял снег,
Принеси весну, гей! Только не во сне.
Из каких дорог в нашей стороне
Усмехнешся, доля, мне

Усмехнешся, доля, мне...