1. Як сідає вечір на порозі хати
 Золотистим шовком зорі гаптувати
 Я від зір тих ясних наче у полоні
 Заховаю личко в мамині долоні 2р.
	
В тихій диволасці казка розквітає
 Знаю що дитинство вічним не буває
 І не вічне чудо в золотім озерці
 Лиш любов до мами на весь вік у серці 2р.

Десь на небосхилі тихо зірка сяє
 А на нім матуся щастя вишиває
 Ніжність свого серця і любов й тривогу
 Стелить злотошовком місячну дорогу 2р.

Знаю де б не був я на стежинах долі
 Будуть гріти душу мамині долоні
 І ласкавий вечір на порозі хати
 Сяде поруч неньки мене виглядати