Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
 Як зустрів я тебе, моя пташко,
 Довго, довго дививсь, марно очі трудив,
 А впізнати тебе було важко.

 Ти висока струнка, в тебе руса коса,
 В тебе очі сумні, не веселі,
 І уста вже не ті, не солодкі такі,
 Скажи, хто цілував їх без мене.

 Як зустрінеш колись, привітай усміхнись,
 Усміхнись, як колись усміхалась,
 Хоч пройшли вже роки і ми стали батьки,
 Але наша любов не зів’яла.

 Як почуєш колись біля свого вікна,
 Що хтось плаче і гірко зітхає,
 Не вставай, не трудись, не тривож свого сна,
 Тільки знай, що тебе хтось кохає.

 Я за своє життя море сліз пролила,
 Море сліз від тяжкої розлуки,
 Я тепер не дитя, як я була колись,
 Щоби горю іти прямо в руки.

 А у тебе є син, а у мене дочка,
 Ох як схожі вони між собою,
 То давай же ми їх об’єднаєм навік,
 Коли нам не судилось з тобою.

 На зелені луги впали білі сніги,
 Де з тобою ми часто гуляли,
 По дорогах зими йшли закохані ми,
 Ясні зорі над нами сіяли.