Прибула до Львова банда дуже моцна,
Банда буковинських шахраїв.
В банді була Мурка, дівка з Черемошу,
Увесь Львів її очима їв.

Банда підробляла долари та центи,
За велику риночну ціну
Банда продавала «Мальборо» і «Кенти»
Із травою замість тютюну…

П-в:
Мурка,
Марічко, дівчинко,
Мурка,
Моя ти любонько,
Мурка,
Я не продам за так,
Марусю Гуцуляк!

Раз пішли на справу я та Рабинович,
Рабинович випить забажав,
Чому ж бо не випить бідному єврею,
Як не має термінових справ.

Випить, бодай, випить, але ж випить і поїсти!
Ми зайшли у файний ресторан,
Там сиділа Мурка у шкіряній спідниці,
Де дробом був ладований наган.

П-в.

Щоб се не лякати, мусимо втікати,
Вирішили помсту їй вчинить:
Гей, на темнім розі, майже в синагозі,
Вирішили Мурку ми убить.

«Мурко, моя Мурко, міліцейська курво,
Чи то ж я тебе не одягав?
«Ватру» й «Верховину», та й «Політ» і «Приму»,
Чи я задля тебе не вкрадав?!»

Рабинович стрілив, стрілив – не поцілив,
І поцілив трішечки в мене…
Я лежу в лікарні, а весь розшук карний
З Муркою гуляє «прі лунє»!