Стоить гора високая
Попід горою гай, гай…
Зэлений гай, густесенький,
Неначе справді рай!

Під гаем вєтся річенька,
Як скло вода блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Край берега, у затишку
Привязани човни,
А три верби схилилися,
Мов журяться вони.

Ще прийде Красне літечко,
Повиють холода,
Осиплеться їх листячко
И понесе вода…

Журюсь і я над річкою,
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
И мліє, и болить.

Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!