Ой, у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую та білявую,
Третю руду та поганую.

Не всі ж тії та й сади цвітуть,
Що весною розвиваються,
Не всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,
Половина розвивається.
Одна пара та й вінчається,
А другая розлучається.

Чи я ж тобі та й не казала,
Як стояли над криницею:
Не їдь, милий, та у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею!
Не їдь, милий, та у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею!

Любив я тебе дівчиною,
Любитиму й молодицею,
А ще ж довго-довго, та й буду ждати,
Докіль станеш удовицею!

А ще ж довго-довго, та й буду ждати,
Докіль станеш удовицею!