Ой у полі нивка, кругом материнка...
Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка.

Жала ж вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.

Мусив шапку зняти, "день добрий" казати.
"Помагай бог, дівча моє, тобі жито жати!"
Приспів.
А дівчина стала, йому одказала,
Та, й козака молодого серденьком назвала.

"Як їдеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть всюди люди, як вітер солому!

А вітер тихенький, солома легенька, –
Візьмуть мене люди в суди, я ще ж молоденька!"
Приспів.
А вже ж цяя слава по всім світі стала,
Що дівчина козаченька серденьком назвала.

А вже ж тая слава по всім городочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку.

Вишила сорочку та й червоним шовком,
Щоб козака упізнати поміж цілим полком.