Ой там, на товчку, на базарі,
 Жінки чоловіків продавали.
 Як прийдеться до ладу,
 То я свого поведу та й продам. 

 Із лик мотузок ізсукала,
 Взяла свого милого залигала
 Та й повела на базар,
 До терниці прив’язала. 

 Як наїхало торгувальниць,
 Як наїхало купувальниць,
 Стали думать і гадать,
 Що за цього мужа дать. 

 А за цього мужа треба дати,
 А за цьою мужа треба дати:
 Сорок коней вороних
 Ще й сто рублів золотих. 

 Ой стала я, подумала:
 З кіньми треба возиться,
 А з грошима треба носиться,
 А мій милий, чорнобривий,
 До роботи не лінивий,
 Він для мене знадобиться. 

 Він насіє, наоре,
 Ні для кого, для мене;
 Ти, мій милий, серденько,
 Пожалію я тебе.