По діброві вітер виє
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться –
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.
Подивиться - серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.