Нiч яка мiсячна, зоряна ясная, 
Видно, хоч голки збирай. 
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай. 
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай. 

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною 
I над панами я пан, 
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею 
Стелеться полем туман. 

Гай чарiвний, нiби променем всипаний, 
Чи загадався, чи спить, 
Он на стрункiй та високiй осичинi 
Листя пестливо тремтить.