З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Що тоненька голочка для сорочки,
А ще тонше в дівчини голосочок.

Вишивала дівчина, вишивала,
У сорочку білую – душу вклала.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку клала.

Ой та чорна ниточка – розставання,
А червона ниточка – до кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.

Я піду в неділеньку на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься –
Будеш ти носить її коло серця.