А вдома, як вдома, напевно весна
Подвір’я маїть коло хати.
З вишень буйний цвіт потихенько пада
В вікні зачекалася мати.
Лелеки вже звили під небом гніздо
Та й виводу свого чекають,
А я вже за рідним так скучив теплом
Та й тільки слова повторяю.

Приспiв:
А там, де рідна хата ллє тепло,
Що Бог створив батьківськими руками
Де стіл так пахне хлібом й молоком
Дитинство там моє під образами.
Я знов до тебе через сотні днів
Спішу здалека у твої світлиці
Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці.

Минають, чомусь, вже так довго ті дні
Та й серце почуло вже втому,
А друзі тепер пам’ятають мої
Слова, що казав не одному.
Мине час розлук і подвір’я своє
Я знов, мов обгорну руками,
Повернусь туди і, мабуть назавжди,
Туди, де так мріяв роками.

Приспiв

Роки ті минули і болі мої
Літак від землі відриває,
Мов мати в журбі, моя рідна земля,
Синів своїх блудних стрічає.
І ось рідне місто, подвір’я й поріг,
А в серці сторінка хвилює
І в сінях вслухаюся в голос батьків,
А далі вже слів так бракує.

Програш
Модуляція (+1)
Приспiв

Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг
Води напитись з рідної криниці. | 2р.