При долине - куст калины,
В речке тихая вода...
Ты скажи, скажи, калина -
Как попала ты сюда?

Как-то раз ко мне весною
Парень бравый прискакал,
Любовался долго мною,
А потом с собой забрал

Он хотел меня, калину,
Посадить в своём саду -
Не довёз, и в поле бросил,
Думал, что я пропаду

А я за землю ухватилась,
Встала на ноги свои -
И навеки поселилась,
Где вода и соловьи!

Ветер гнёт калины ветви,
Да я теперь не пропаду!
Надо мною солнце светит,
Я по-прежнему живу!..

Украинский вариант:
ПРИ ДОЛИНІ КУЩ КАЛИНИ НАХИЛИВСЯ ДО ВОДИ
ТИ СКАЖИ, СКАЖИ, КАЛИНО, ЯК ПОПАЛА ТИ СЮДИ?
ТИ СКАЖИ, СКАЖИ, КАЛИНО, ЯК ПОПАЛА ТИ СЮДИ?

ЯК-ТО РАННЬОЮ ВЕСНОЮ ХЛОПЕЦЬ БРАВИЙ ПРИСКАКАВ
МИЛУВАВСЯ ДОВГО МНОЮ, А ТОДІ З СОБОЙ ЗАБРАВ
МИЛУВАВСЯ ДОВГО МНОЮ, А ТОДІ З СОБОЙ ЗАБРАВ

ВІН ХОТІВ МЕНЕ, КАЛИНУ, ПОСАДИТЬ В СВОЇМ САДУ
НЕ ДОВІЗ І В ПОЛІ КИНУВ, ДУМАВ, ЩО Я ПРОПАДУ
НЕ ДОВІЗ І В ПОЛІ КИНУВ, ДУМАВ, ЩО Я ПРОПАДУ

Я ЗА ЗЕМЛЮ УХОПИЛАСЬ, ВСТАЛА НА НОГИ СВОЇ
І НАВІКИ ПОСЕЛИЛАСЬ, ДЕ ВОДА І СОЛОВ’Ї 
І НАВІКИ ПОСЕЛИЛАСЬ, ДЕ ВОДА І СОЛОВ’Ї 

ТИ НЕ ГНИ КАЛИНУ, ВІТЕР, Я ТЕПЕР НЕ ПРОПАДУ
НАДІ МНОЮ СОНЦЕ СВІТИТЬ, І НАДАЛІ ЗАЦВІТУ
НАДІ МНОЮ СОНЦЕ СВІТИТЬ, І НАДАЛІ ЗАЦВІТУ