Давай виключим світло і будем мовчати
 Про то, шо не можна словами сказати,
 Не можна писати, неможливо зіграти,
 А тільки мовчати, тихенько мовчати.

 Давай мовчати про то, шо дівчати
 Не вміють сховати, не можуть спати.
 Давай про мене і про тебе мовчати,
 Мовчати, аж поки не захочем кричати.

 Місяць впав, темно в кімнаті.
 Як добре, що ти навчилась мовчати,
 Про то, шо ніколи не змогла би збрехати.
 Про то, шо ніколи мені не спитатись.

 Ми будем з тобою у ліжку лежати,
 Лежати, як сніг – водою стікати.
 Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
 А з ними слова, яких не сказати.

 Давай помовчу тобі просто на вушко,
 Холодною стала чайова кружка.
 А ми ще маєм, про шо помовчати...
 А ми ще маєм, про шо полежати...

 Як світло проб’ється через наші штори,
 Ми знову з тобою, як всі заговорим.
 А поки ше темно є в нашій кімнаті,
 Давай з тобою будем просто...