Десь із лісу із якогось пралісу
Із якоїсь вічності, чи що,
Музика збентежено озвалася,
Заіскрилась наче срібний шовк.
Музика озвалась як із радості,
Що нарешті хтось її почув,
І росли її крізь мене парости,
І світили золотом свічок.

Все що сталось якось несподівано,
Тай інакше статись не могло,
Музика незвична як под1я та
Що крізь хащі в серце на пролом,
Це тому, що ти в сіянні янгола,
В мить оцю з’явився при мені,
Музика стогнала, квітла, плакала,
В соте воскресавши на вогні.

Це тому, що ти в сіянні янгола,
В мить оцю з’явився при мені,
Музика стогнала, квітла, плакала,
В соте воскресавши на вогні.